Культура та історія мозаїки

Мозаїка виникла в Стародавній Греції. Первісне значення мозаїки — детальне оздоблення, виконане мозаїчним способом. Люди, які раніше жили в печерах, використовували різний мармур для укладання землі, щоб зробити підлогу міцнішою. Найдавніші мозаїки були розроблені на цій основі.

Мозаїка — це найдавніше мистецтво інкрустації, мистецтво, яке виражається розмальованими візерунками з дрібних камінчиків, черепашок, кераміки, скла та інших кольорових вставок, нанесених на стіну чи підлогу.

Мозаїка стала декоративним матеріалом. Найдавнішою мозаїкою, яка використовувалася в архітектурному оздобленні, є стіна шумерського храму. Є мозаїчні декоративні візерунки на стіні храму Месопотамської рівнини через Месопотамію Месопотамії в Європі. Мозаїка The Beauty's Sun Dog є однією з найперших відомих мозаїк із багатьох. Найбільше археологічних відкриттів було в давньогрецьку епоху. Широко використовувалася мармурова мозаїчна бруківка стародавніх греків. У той час найпоширенішою формою була чорно-біла мозаїка, і лише авторитетні правителі та заможні верстви населення. Використання мозаїки для оздоблення було мистецтвом розкоші того часу.

Коли це розвинулося до пізнього періоду Стародавньої Греції, деякі кваліфіковані ремісники та художники почали використовувати менші шматки гравію та різати їх вручну, щоб збагатити свої архітектурні прикраси, щоб зробити мозаїчні візерунки більш різноманітними. Маленькі шматочки каменю поєднуються та комбінуються, щоб завершити мозаїку мозаїчних робіт, які вимощені на стінах, підлозі та колонах будівель. Його примітивне і грубе художнє вираження є дорогоцінним багатством мозаїчної історії та культури.

За часів Стародавнього Риму мозаїка стала дуже поширеною, і стіни та підлога, колони, стільниці та меблі звичайних будинків і громадських будівель були прикрашені мозаїкою.

В епоху європейського Ренесансу застосування художником методу перспективи підкреслювало просторову структуру, що утворювало прорив живописної площини, і переслідувало тривимірне відчуття площини. У той час мозаїчні матеріали, такі як сама мозаїка, не підходили для такого тривимірного виконання. Мозаїка як мистецтво живопису має розвиватися. Реалізм – справа непроста. Неповторний драматизм і жорсткість форм мозаїки змушують художників, які займаються мозаїчним створенням, забувати про свої функції і сильно сковують мозаїку.

У той час як мозаїчне мистецтво занепадало в епоху Відродження через розквіт інших художніх проявів, у цивілізаціях інків, майя та ацтеків у Західній півкулі були розроблені змішані техніки мозаїки та інкрустації для прикраси орнаментів і дрібних орнаментів. Такі артефакти, як золота земля та бірюза, гранат і обсидіан, використовувалися для створення складних людських і геометричних фігур та інших художніх виразів, тоді як діотівакани використовували бірюзу, мушлі або обсидіанові прикраси для виготовлення масок, мистецтво мозаїки могло продовжуватися.

Завдяки підвищенню продуктивності, постійному вдосконаленню технології виробництва, а також безперервному виробництву та застосуванню декоративних матеріалів, мозаїка швидко прорвалася серед матеріалів, які використовуються в традиційній мозаїці. Від традиційного мармуру, гальки, скляної плитки, кераміки, порцеляни та емалі до будь-якого матеріалу, який ви можете використовувати у своєму житті, як-от ґудзики, столові прибори чи канцелярське приладдя. У сучасну епоху високих індустріальних технологій склоподібні вставки із золота та срібла також можна виробляти масово.